103 роки тому, 29 січня 1918 року, молоді українські добровольці, проявивши жертовність і героїзм заради незалежності України, стримали наступ більшовиків на Київ під час Першої війни більшовицької Росії проти Української Народної Республіки (грудень 1917 – квітень 1918 рр.).
Червоних росіян було затримано на чотири дні, проте юнаки утримали столицю на час, необхідний для укладання Берестейського мирного договору УНР з державами Четверного Союзу (Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною), що де-факто означав міжнародне визнання української незалежності та забезпечував військову допомогу в боротьбі проти радянської Росії.
Українські сили під Крутами складали: Перша Українська юнацька (юнкерська) школа ім. Б. Хмельницького у складі чотирьох сотень (400–450 курсантів при 20 старшинах та перша сотня (116–130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців й близько 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва. Їм протистояли майже вдесятеро більші сили брянських, московських та петроградських солдатів та балтійських матросів.
Втрати українських військ під Крутами оцінюють у 70–100 загиблих, серед них – 37–39 вбитих у бою та розстріляних полонених студентів i гімназистів. Бiльшовики втратили понад 300 вбитими.
Балтський повіт Подільської губернії, як складова Української Народної Республіки, переживав подібні трагічні сторінки на локальному рівні: загін місцевої молоді, які не сприймали комунізм через соціальні чи національні чинники, намагався на околиці Балти зупинити більшовиків, які наступали на місто з боку залізничної станції на світанку 7 березня 1918 р., проте близько 15 з них загинули від кулеметного вогню червоних. Юні балтяни сподівались на швидкий підхід загонів гайдамаків УЦР та 22-го корпусу австро-угорської армії, які у відповідності до згадуваного Берестейського мирного договору (9.02.1918 р.), звільняючи Україну від більшовиків, рухались у напрямку Балти, проте місто було опановано українськими та австро-угорськими силами лише за два дні – 9 березня 1918 р…
Як під Крутами, так і в Балті можна було уникнути жертв серед молоді: командування Армії УНР на бахмацький напрям (під Крути) планувало кинути Гайдамацький Кіш Слобідської України під командуванням С.Петлюри, проте в ніч на 29 січня в Києві розпочався більшовицький заколот «п’ятої колони» на заводі «Арсенал», тож сили С.Петлюри кинули на його придушення; в Балті теж були військові сили УНР: в грудні 1917 - січні 1918 рр. сюди для переформування, з колишнього Румунського фронту, були відведена 31-а піхотна дивізія 10-го армійського корпусу, особовий склад якої був зукраїнізований генералом М.Волховським ще в травні 1917 р. Дивізія включала в себе чотири полки (121-й, 122-й, 123-й, 124-й) по 1200 чол. кожен. Проте, за наказом генерального секретаря УЦР з військових питань М.Порша, дивізія на Балтщині здемобілізувалася, тож вояки воліли якнайшвидше дістатись додому, у протидії росіянам брати участь солдати в більшості не бажали… Трагічно ефективними виявились облудливі гасла більшовиків: «Земля селянам!», «Мир народам!» та ін., які потому конвертувались в репресії та голодомори; вкрай недалекоглядною була політика соціалістичної Центральної Ради по розпуску армії та заміні її «народною міліцією» в умовах зовнішньої агресії більшовицької Росії…
Історія циклічна та розвивається по спіралі – сьогодні вкотре потерпаючи від агресії північних «братів», українці знову вимушені захищати «український світ» від «русского мира»… Модерна історія свідчить: цього разу «хохлов» і «малороссов» виявилось значно менше, ніж українців, тож путінській державі-агресору засобами «гібридної війни» хоч і вдалось тимчасово окупувати близько 44 тисяч квадратних кілометрів (майже 7% території) України, проте наша державність вистояла, насамперед завдячуючи міжнародній підтримці та небайдужим громадянам усіх вікових груп, які в різний спосіб (добровольці, волонтери, мобілізовані, сплата військового збору, листи та малюнки захисникам, чесне виконання своїх посадових обов’язків тощо) спільно відстояли суверенітет. На жаль, знову гинуть українці, зокрема, молоді земляки: Віталій Порфір’єв, Леонід Книш, Михайло Шатайло, Леонід Галайчук, Юрій Базга… Проте як не стерлась з пам’яті людської героїка Крут, так через віки пам’ятатимуть і жертву сучасних захисників української держави…
