Це, напевне, один з небагатьох випадків в моїй журналістській практиці, коли потрапляю в таку незвичну ситуацію: приходиш робити матеріал, а тебе одразу запрошують до столу. Це було перше, але не останнє моє приємне здивування під час знайомства з багатодітною сім’єю Гордєєвих. Бо кожна дитина в цій родині – талант, а їхній дім – це місце, де живе любов і злагода. Тут немає дорогих ремонтів, розкішних меблів та килимів, але тут почуваєшся так добре, що виникає бажання повертатися сюди знову і знову.
Сім причин для тривоги, сім причин – для щастя
Поправді, перше знайомство з цією дивовижною родиною відбулося ще кілька років тому. Ми від церковної громади на свято Миколая відвідували багатодітні сім’ї. Тоді Гордєєви ще були у повному складі: тато, мама і семеро діток. І жили вони на іншій найнятій квартирі. Якась особлива атмосфера царювала в цій сім’ї – всі розуміли один одного з півслова, все робили швидко і злагоджено. Дуже гарні спомини залишились. Гіркою новиною стало, що тато з родини пішов. Навіть важко було уявити, як же виживає ця велика сім’я без чоловіка. Проте дівчата, а їх в сім’ї Гордєєвих більшість, дивували щоразу при зустрічі своїм бездоганним виглядом. А коли побачила в соцмережах відео, де сім’я співає, а найменший хлопчик знімає свій кулінарний відеоблог, то одразу з’явилось бажання ближче познайомитись з ними. Написала про це матері багатодітного сімейства Оксані Нугзаріївні. « Приходьте в будь – який час ! Ми завжди раді гостям!» - одразу відповіла вона.
Від центру Балти до будинку, де мешкає нині родина Гордєєвих, хвилин 20 пішки. І в гарну погоду, то приємна прогулянка. Тим більш, коли вже біля воріт тебе зустрічає господиня з приємною посмішкою. Оксана Нугзаріївна одразу кличе до хати, де терпляче чекають дівчатка – красуні Юленька, Тетянка й Діана та два хлопчики – непосиди Сергійко та Костик. І одразу запрошують до столу. Погодилась, бо іншого варіанту мені не дали. Зате за обідом ми невимушено й відверто поспілкувались на різні теми. В родини Гордєєвих, як і в будь – якій іншій родині, є прикрі та дуже болючі моменти в житті, і є чим пишатися, про що згадувати з захопленням.
Свою розмову про життя багатодітної родини, де мати залишилась з сімома дітьми, ми розпочали з неприємних подій. Оксана розповіла коротко й без зайвих емоцій, що вже четвертий рік поспіль живуть без глави сімейства, що стосунки з ним склалися доволі напружені, й тато нічим їм не допомагає. Хоча крім суто щоденних витрат на їжу, одягу, комуналку, потрібно регулярно лікувати Юленьку й Сергійка. Їхня хвороба – це те, через що в Оксани Нугзаріївни одразу обличчя стає похмурим, а в голосі з’являється тремтіння. В Сергійка у два рочки стався інсульт. Ледве врятували. Але і через 9 років позбутися його наслідків так і не змогли. Хлопчик рухливий, розумний, вчиться на відмінно. Його чарівна посмішка може розчулити будь – яке серце. Він всіляко намагається приховати, що в нього не працюють як слід ліва рука і ліва ніжка.
-Лікарі радять зробити операцію, щоб хоч частково відновити функцію ніжки, й це ж чималі гроші, — каже Оксана Нугзаріївна. – Але в нас є ідея як заробити ці гроші.
Юленька хворіє останні чотири роки. Якогось дня просто стало погано в школі, а потім вдома вона впала в кому. Дякувати Богу, що врятували. Але тепер постійно потребує лікування.
- Саму через поїздки в одеські лікарні довелося влізти в борги, — однією фразою обмовляється про фінансові проблеми Оксана Нугзарївна Гордєєва. Але одразу переходить на іншу тему. Про успіхи дітей. Про це вона рада розповідати годинами.
- Сергійко захоплюється малюванням, а Костик – кулінарією. Він он в школу на конкурс все сам готував. Ну Ви, напевне, бачили, у Фейсбук відео?! З Танею ми любимо співати. Вона і в шкільному ансамблі грала на ударниках. У нас взагалі музична родина. Зараз ми Вам продемонструємо свої можливості, — каже мама і водночас глава сімейства Оксана Нугзаріївна.
А хлопчики тим часом вже несуть зі своєї кімнати малюнки.
-Йдемо до вас і там все гарненько роздивимося, – пропоную Сергійку і Костику. І все сімейство із задоволенням веде мене вглиб будинку, показуючи ще дві свої спальні: одна — для дівчаток, інша – для хлопчиків і мами.
-Дівчатка завжди мріяли про свої окремі кімнати. Але…- недоказавши, знову переходить на іншу тему Оксана Нугзаріївна. Вона із задоволенням показує, де що знаходиться, як дівчатка прикрасили сімейними фото стіну.
У своїй кімнаті Сергійко і Костик із задоволенням демонструють свою картинну галерею, щоправда, розвісити її ніде. Бо спальня слугує ще й ігровою, тут робоче місце для всіх школярів. На багатьох малюнках – родина, щаслива й дружна родина.
- Як же ви під час карантину уроки робили. Це ж скільки гаджетів треба для п’ятьох учнів, — цікавлюсь в дітвори.
-По черзі. Всі завдання скидали на телефон Сергійка, — пояснюють навперебій дівчатка. Тепер вже легше. Бо на одного учня буде менше – Юленька закінчила вже школу. Хотіла вчитися на перукаря, але через хворобу поки залишиться вдома.
-Ой, Ви знаєте карантин, був важким випробуванням для нас. В усіх уроки, щось не розуміють, то треба пояснити чи десь знайти, хто підкаже. Вулик, — згадує Оксана.
-Билися? Бо навіть там, де двійко діток, то в конфліктах до такого часто доходить, — перепитую в Гордєєвих.
- От до такого в нас, на щастя, не трапляється. Якість образи бувають, але бійки ні-ні, — запевняють всі майже в один голос.
Під час розмови дізнаюся, що старші Оленка та Іринка вже вийшли заміж. І хоч мають свої сім’ї, але чи не щодня телефонують до мами, до братиків й сестричок.
-Вже невдовзі бабусею стану, — тішиться Оксана й запрошує на «екскурсію» помешканням.
Страх залишитись без даху над головою переслідує багатодітну родину постійно
Будиночок, в якому нині живе родина Гордєєвих – це колишня літня кухня власників житла. В трьох кімнатах Оксана Нугзаріївна з дітками зуміли облаштувати кухню – столову та дві затишні спальні. Щоправда, потребують заміни вікна.
-Якось цю зиму перезимували, але вони погано утримують тепло, та й готуємо на кухні багато, то вологість весною виступила на стіни. Бачите, попсувала нам шпалери? - показує господиня. – Отут ще є господарське приміщення, то ми хочемо облаштувати котельню, щоб рівномірно обпалювати кімнати. Але то поки що мрія. Добре, що є хоч дітям де купатися, а решта, то вже питання часу. Нам би викупити цю хату, отоді б вже щось потроху й облаштовували.
Оксана Нугзаріївна веде показати основне помешкання — велика простора хата на чотири кімнати, але дещо занедбана.
-Ми трохи тут прибрали й діти тут собі облаштували літню «резиденцію». Щоб довести її до ладу треба докласти рук і фінансів, але вийде дуже гарне житло. Ми б дуже хотіли, щоб наша мрія здійснилася й ми перебралися сюди жити. Тепер лише питання – де взяти стільки грошей. Бо для нас сума дуже велика, але й відмовлятися від цієї можливості мати нарешті власне житло, не збираємось, — впевнено каже мати.
Для багатодітної родини будинок, де нині винаймають житло, вже сьомий в їхньому житті. Щоразу коли доводилося шукати нове житло, то мали купу проблем. Бо не всі власники помешкань хочуть впускати до себе сім’ю з дітьми, а тут аж семеро.
-Дякувати Богу, що нам завжди траплялися добрі люди в нашому житті й ми не залишились на вулиці. Але цей страх переслідує мене завжди, — зізнається Оксана Нугзаріївна.
Гордєєви написали звернення до міського голови з проханням фінансової допомоги на придбання будинку, під яким підписалися друзі, знайомі та просто небайдужі до долі багатодітної сім'ї люди. Дійсно, за законом багатодітні сім'ї мають право на першочергове отримання житла з житлового фонду соціального призначення. Проте, як пояснили в міській раді, на першочергове отримання житла теж є черга – це такі ж багатодітні сім’ї, прийомні сім’ї та інші пільгові категорії. І попереду Гордєєвих є кілька таких пільгових родин. А житло соціального призначення — теж проблема. Тож не факт що до родини Гордєєвих черга дійде найближчим часом.
За помешкання, яке винаймає нині Оксана Нугзаріївна потрібно заплатити понад 200 тисяч гривень за нинішнім курсом валют.
-Власники погодились віддати будинок на виплат. І це наш шанс. Ми вже пороху почали платити, — каже мати багатодітної родини. – Звісно, дуже сподіваємось на допомогу міської ради та небайдужих людей. Навіть звернення написали, то може з цього щось вийде?
Але і самі не збираються сидіти, склавши руки. В Гордєєвих купа планів.
Дім, де живе любов
Кожен член сім’ї Гордєєвих – талант. Мати Оксана Нугзаріївна закохана в музику і не тільки. Вона настільки творча особистість, що все до чого торкаються її руки – виходить красиво і зі смаком: одягнути бездоганно семеро дітей, організувати сімейні свята, створити затишок в будинку.
Оксана Нузгаріївна завжди любила співати, але можливості себе реалізувати раніше не було.
-Я б хотіла виступати на якихось міських заходах, але мене ніхто не бере, — жалкує жінка.
Захоплюються музикою і дівчатка, але саме з Тетянкою в Оксани Нугзаріївни склався гарний дует.
-Нещодавно знайшли гарну ідею, як реалізувати себе. Музичні вітання на замовлення. Такого в нашому місті ще немає. Думаю, що в нас вийде, — ділиться планами глава сімейства Гордєєвих.
А вже за кілька днів після нашої розмови, у фейсбук побачила гарну новину – дівчата дуетом презентували свою групу «Бакарди». І їхні відео з вітаннями стали набирати популярності. А це вже заявка на успіх.
- Може так і зможемо заробляти на виплату будинку, на лікування Сергійка, тощо, - мріють дівчата.
Оксана Нугзаріївна не лише гарно співає, вона є прекрасним перукарем, візажистом, модельєром для своїх дівчаток, кулінаром та дизайнером. Часто з дітьми щось разом придумають та намагаються його реалізувати, часто експериментують.
- Ну якось же потрібно виходити з ситуації, коли грошей на все не вистачає. Вчу донечок з дитинства, що мають гарно виглядати за будь – яких умов. Довелося навчитися власноруч робити зачіски, макіяж, правильно підбирати одяг тощо, — каже Оксана Нугзаріївна. – Любимо з дітьми щось смачненьке готувати з простих продуктів. Часто влаштовуємо свята. До нас залюбки приходять рідні та друзі, просто знайомі.
- А хто їсти готує? - цікавлюсь в господині.
- Всі разом у свята, в будні – в кого більше вільного часу. З цим проблем у нас немає, бо ми не вибагливі до їжі, й усі вміють і люблять готувати смачно. Навіть наш найменший – Костик.
Гордєєви люблять і вміють приймати гостей. Переконалася на власному досвіді. Такої дружньої та теплої атмосфери між членами сім’ї, такого душевного прийому чужої людини(це я про себе) рідко зустрічала. Не переставала дивуватися як горнуться до мами діти, а найменші особливо. Любові в цій сім’ї так багато, що, здається, нею навіть зловживають кіт Фунтик й вагітна такса Ельза, які разом з усіма займають свої улюблені місця за обіднім столом.
Час так швидко збіг. А я при запланованих 1- 1,5 години, непомітно прогостювала в Гордєєвих цілих 3 години, й ще б не йшла додому, якби не почало вже сутеніти надворі. Вже на подвір’ї познайомилася з чотирма чарівними цуценятками та їхньою мамою. Вони, мов ті діти, линули до Оксани Нугзаріївни – всі такі доглянуті, розбещені надмірною увагою та любов’ю.
Ще кілька днів ходила під впливом спогадів про чудовий вечір проведений в родині Гордєєвих. Здавалося, що якась загадкова магічна сила є в їхньому домі. І нічого іншого на думку не спадало. Бо це любов. Це справжні щирі почуття, які живуть в кожному сердечку Гордєєвих, яку вони залюбки дарують своїм рідним та всім оточуючим. Нехай же їхні сердечка ніколи не знають тривоги, нехай лише від щастя пришвидшуються їхній ритм!
