До редакції «Балта.City» звернулись підприємці, які використовують комерційну нерухомість в будівлі колишнього гуртожитку швейної фабрики на першому поверсі, зі скаргою, що приміщення протікає. Зокрема, нам показали як у підсобному приміщенні під час дощу ловлять зі стелі воду. «Ми хотіли самі відремонтувати дах над нашим магазином, але нам сказали, що так не вийде, бо треба замінювати його повністю». Але зробити це може лише власник. Нам вдалося з'ясувати, що їх там два, й між ними точаться судові "війни" за квадратні метри.
Можна сьогодні лише уявити якими розкішними були номери готелю «Петербурзький», що на розі вулиць Уварова – Любомирська, в кінці 19- на початку 20 століття. Про це ще нагадує фасад будівлі, який частково вдалося зберегти попри зміну власників та ціль використання. Востаннє це був гуртожиток швейної фабрики, який згодом було приватизовано ТОВ «Балтаінтерсервіс».
Те, в що перетворили колись розкішний будинок, в Балті називають просто «бомжатник»: вхідні двері просвічуються наскрізь, бо вже зігнили, стіни в коридорі облупились від вологи та часу, світла немає, й страшно наступити на який «сюрприз». Щоправда, час від часу тут прибирають співробітники офісу, що розміщений в цьому ж будинку та підприємці, бо це ще й вихід у двір, де проводять час курці та до «зручностей».
- Чому в такому стані будівля? Чому нічого не робиться? Тут може від дощів рухнути дах, — телефонуємо одному з власників будівлі, директору ТОВ «Балтаінтерсервіс» Миколі Вербецькому.
- Я скажу вам більше: не тільки дах може рухнути, а й вся будівля. Там же перекриття з соломи й очерету, а стіни з пресованого паперу. Тож не тільки рухнути, а, не дай Боже, згоріти. Бо там і електромережа в неналежному стані. Але зробити нічого не можу. Там живуть кілька працівників фабрики й ще кілька геть невідомих мені людей, які заселились колись нелегально. Вони зі мною судились. І суд прийняв рішення, що вони мають право там жити. То хто з нас має робити там ремонт? Вони не йдуть на переговори, взагалі відмовляються будь з ким зустрічатися аби домовитися про те, хто має оплачувати утримання будинку, плату на землю тощо. Скажу більше, ці люди взагалі уникають зустрічі будь з ким. Хоча в мене були пропозиції, як можна вирішити цей спір, але все марно. То тепер залишається лише чекати, що все розставить на свої місця час, — прокоментував Микола Лукич.
На жаль, нам теж не вдалося зустрітися з власниками кімнат в так званому гуртожитку. Хоча наші журналісти там побували кілька разів, але щоразу ніхто не відповідав на наші гучний стукіт в оббиті оцинкованим залізом двері.
- Ми рідко їх тут бачимо, — знизували плечима співробітники офісу, що проходили в цей час коридором у загальний двір. Також, кажуть, часто в коридорі застають використані шприци.
- Ми звертались письмово кілька разів до власника будівлі – ТОВ «Балтаінтерсервіс» з тим, аби привів в належний вигляд будівлю, яка є історичною та внесена по переліку культурної спадщини міста, — розповів заступник міського голови Федір Молодець. – Керівник, щоправда, приходив з пропозиціями як він хоче будівлю відремонтувати, ми зі свого боку висунули свої вимоги щодо того як вона має виглядати аби зберегти архітектурну цінність. Проте подальших кроків не було. Наскільки нам відомо все через непорозуміння з власниками частини цієї будівлі, що займають другий поверх колишнього гуртожитку.
Чи є вихід з ситуації, що склалася через боротьбу за квадратні метри? Можливо. Оскільки за інформацією, якою ми володіємо мешканці гуртожитку — співвласники будівлі не проти аби їм інший власник сплатив за їхнє житло. Але, як кажуть найшла коса на камінь. А через це історична будівля, окраса нашого міста занепадає та взагалі може рухнути.
Проте, слід звернути також увагу, що зовнішній вигляд колишнього розкішного готелю також не відповідає жодним вимогам щодо утримання історичних будівель.
