За останніх 9 місяців Наталка Паламарчук пережила 5 операцій. Кожен візит до київської лікарні їй обходиться в 35 тисяч гривень. Щоб зібрати ці кошти родина змушена економити та шукати допомоги в добрих людей. Адже в сім’ї працює лише чоловік Михайло. Він міг би, каже, й на двох роботах працювати аби врятувати Наталю, але вона весь час потребує його допомоги: прочистити дренажі, помити, попрати. А попереду ще кілька оперативних втручань та тривалий курс реабілітації. І десятки тисяч гривень, яких в родини Наталії та Михайла немає.
Наталка хворіє давно. Їй вирізали жовчний міхур, а за кілька днів молодій жінці стало зле, вона пожовтіла. Завезли в інфекційну лікарню, де встановили, що в неї, як кажуть в народі, механічна жовтуха – лікарі зачепити й підрізали жовчні протоки. Лікувалася Наталка в різних лікарнях, але краще їй не ставало. Прогнози були невтішні. І вже як останній шанс була поїздка в Київ у лікарню Шалімова. Там зробили складну операцію та встановили штучні жовчні протоки. Відтоді молода жінка стала постійним пацієнтом лікарні. Але це її не лякало, бо це був шанс жити, шанс бути з дітьми, ростити їх.
Чимала Наталчина родина рано залишилась без батька. Старшим дітям довелося взяти на себе догляд за молодшими, бо мама цілий день на роботі. Окрім цього потрібно було худобу доглядати та ще йти в поле мамі допомагати. Закінчила одеське ПТУ й можливо б залишилася у великому місті, але вийшла заміж. Молода родина, яка невдовзі поповнилась двома дітками, жила спочатку щасливо й легко переносила побутові негаразди та фінансові труднощі. Тим більше, що Наталка ніколи не цуралась ніякої роботи. Але чоловік став заглядати в чарку, а після цього ставав агресивним. Наталка потерпала від його насилля, але покинути не могла, бо діти. Проте дійшло якось вже до того, що син сам пропонував аби вони розлучилися. Продовжувала терпіти аж поки діти не одружилася. Тоді вже зі спокійною душею все кинула й перебралася до Києва, де було зручніше проходити планові обстеження та лікування.
В Києві важко працювала на ринку та знімала маленьку кімнатку. Там і зустріла свою долю, свою надійну опору Михайла.
-Я одразу зрозумів, що Наталка дуже хороша людина, й навіть сумнівався чи потрібен їй я, такий невдаха. Але коли зі мною трапилась біда, то нікому я потрібен не був окрім Наталки. З того часу не розлучаємось, — згадує Михайло Свистунов.
За рік одружилися. Як склали трохи грошей, то купили квартирку в Балті, щоб ближче до дітей. Життя налагодилось і Наталка була щасливою. Великих статків не мали, але того, що заробляли вистачало аби ще й дітям допомагати, до мами в Концебу поїхати не з порожніми сумками. Наталка у вільний час вишиває прекарсні ікони бісером, які дарує рідним і друзям.
Час від часу Наталка їздила на реабілітацію до лікувальних джерел. Востаннє, восени минулого року, Наталка після цього знову пожовтіла як колись після операції. І навіть в лікарні Шалімова розводили руками. Виявляється, з невідомих причин в печінці стали утворюватись камінчики, які забивали штучні протоки. На щастя Наталки і її родини Всевишній подарував шанс на життя – зустріч з лікарем — хірургом Олександром Коршаком. І хоч кожне оперативне втручання, то велике випробування, але Наталка переносить їх мужньо.
- Я став її руками, а вона – моєї точкою опори. Наталка дуже сильна жінка, Наталка – мудра жінка, поруч з якою я відчув себе справжнім чоловіком, — каже Михайло.
Він, напевне, годинами міг би розповідати про свою Наталку, про те, яка вона старанна та справна господиня, яка вона любляча та турботлива мати. Проте згадка про хворобу змушує Михайла замислитися, але на хвильку. Бо потім, він ніби вирівнює дещо опущені плечі, й впевнено заявляє: «Ми впораємось. Вже після Нового року Наталка зможе поступово повертатися до повноцінного життя».
Лікар Коршак вже в липні має провести Наталці ще одну операцію, а восени зняти дренажі.Для цього потрібно ще понад 100 тисяч гривень. Де взяти таких грошей родина не знає.
- Будемо економити. Як треба було, то я і в борг візьму, й кредит, але Наталку рятуватиму, — запевняє Михайло Свистунов.
- А Ви не пробували просити допомоги в людей. Вони ж у нас добрі, милосердні. Скільки разів допомагали врятувати життя і дітям, і дорослим, — запитую в чоловіка.
- Нам взимку допоміг один одеський благодійний фонд. Тоді нам зібрали 15 тисяч гривень. Для нас це великі гроші. А більше не звертався. Соромно. Скажуть ще, що нахабнію, бо ж всім потрібно, — знітившись, відповідає Михайло.
- І все ж ми пропонуємо ще раз, — пропоную йому.
-Давайте!
Шановні наші читачі! Ми не раз доводили, що об’єднавши зусилля ми можемо зробити дуже багато. Ми не раз подавали руку допомоги тим, хто найбільше потребує. Ми віримо, що й цього разу ми не залишимо наодинці з проблемою родину Паламарчук - Свистунових, жінку, яка з нашою допомогою може повернутися до повноцінного життя. По кілька гривень – хто скільки зможе ми допоможемо пройти ці кілька курсів лікування.
Дігноз Наталки Паламарчук: рубцева стриктура гепатикоєюноанастомозу, холелітіаз, хронічний холангіт, хронічний холестатичний гепатит
Свої кошти ви можете перерахувати на ім’я Наталки Паламарчук на картку Приватбанку – 4731 2191 0715 4001
Контактний номер телефону чоловіка Наталі – Михайла Свистунова – 096 939 2778
Ваша допомога — це шанс Наталки бути здоровою!
