Однозначно, що ці два місяці залишаться в історії назажди, і впам'яті кожного з нас, як час великого випробування. Для більшості все, що відбувалося в світі в цей час, стало шоком, змусило жити по - новому: хтось замкнувся в колі своєї сім'ї, а хтось використав карантин, як шанс переоцінити своє життя. Яким було життя на крантині в балтян, і що він приніс нового в їхнє життя?
Карантин вніс деякі обмеження в особисте життя – менше зустрічей з друзями, зате більше часу – з сім’єю
Сергій Кольцов, директор спортивного клубу «Балта»
— Карантин практично не вплинув на ритм мого життя. Роботи було вдосталь навіть попри те, що вихованці школи пішли на дистанційне навчання. Готували стадіон до сезону. Багато часу витратив на оформлення документації для того, щоб під'єднати до комунікацій спортивний зал: угоди, дозволи тощо — вся ця бюрократична робота, яка потребує багато зусиль, але її ж не видно.
Тож тепер ще залишилось завершити облаштування підлоги, й можна було б відкривати. Знаю, що всі з нетерпінням чекають цього моменту, але за нами затримки ніякої немає – треба ще трохи більше ніж 700 тисяч гривень. Маємо надію, що до осені впораємось і спортивний зал стане центром підготовки спортивної еліти України.
Наші тренери працювали з вихованцями дистанційно. Тим дітям, які живуть у приватних будинках, було легше виконувати завдання, а от у квартирах в дітей не зажди була така можливість. Сподіваємось, що вже найближчим часом все надолужимо.
Єдина неприємність через карантин – це зірвані змагання. Особливо прикро, що недограли Чемпіонат України з баскетболу. У хлопців були всі шанси вийти на третє місце.
Вже найближчим часом, як дозволять умови карантину, розпочинаємо тренування з міні — футболу, з пляжного волейболу, дорослий баскетбол.
Карантин вніс деякі обмеження в особисте життя – менше зустрічей з друзями, зате більше часу – з сім’єю. Дружина не може, як раніше виїжджати з сином в місто, але добре, що живемо в приватному будинку, то місця для прогулянок.
Дуже важко морально, бо ти вдалині від своїх рідних, від своєї дитини
Катерина Джугостранська, м. Балта, на роботі в Польші
З 10 березня, все закрилося на карантин, крім продуктових магазинів. Я працювала в готельно-ресторанній сфері, і тому залишилася без роботи на 2 місяці. Виплата була одноразова для заробітчан, якщо були передбачені певні умови контракту при працевлаштуванні, тільки в такому випадку виплачували.
У Польщі є ще щорічна виплата Pit11 - це повернення податків за відпрацьований попередній рік. Для цього потрібно відпрацювати не менше 90 днів на офіційно, щоб отримати цю виплату і якщо маєш документ Pesel - це як ідентифікаційний код.
Як я виживала ці 2 місяці? Якось викручувалась, шукала підробіток. Бо ж сюди приїхала заробляти, щоб забезпечити сім’ю. Тепер вже легше – маю всі необхідні документи.
Чи доведеться мені ще тут довго працювати? На сьогодні нічого не можу сказати. Звісно, в Польщі умови для життя кращі, більші можливості заробити, але дуже хочеться додому. Дуже важко морально, бо ти вдалині від своїх рідних, від своєї дитини.
Дітям в родині своїх переживань та страхів того не показували. Їм передали все, як гру, що ми ховаємось, щоб вірус нас не знайшов
Кристина Саламаха, вчитель, мати двох чарівних діток
Карантин провела з родиною. Уроки, їжа, дистанційне навчання. Все в режимі надзвичайної мобілізації, бо була у стані стресу через переживання. Працювала дистанційно, займалась самоосвітою. З позитиву — більше часу провела з дітьми.
Для мене карантин — це депресія. Жахлива, холодна весна, яка змінила увесь світ. Страх перед невідомим, за дітей злякалась. Але дітям в родині своїх переживань та страхів того не показували. Їм передали все, як гру, що ми ховаємось, щоб вірус нас не знайшов.
За час карантину перейшла на Правильне харчування ПП, тепер експериментую на скільки мене вистачить і як я виглядатиму.
Правду кажуть, що в усьому треба шукати позитив. Всі випробування даються аби ми проявили свої найкращі якості
Дмитро Березюк, викладач фізкультури Балтського педагогічного коледжу
Як виявилося, карантин – це не лише випробування, а й нові можливості. Спочатку було важко. Тому, що довелось звикати до нових вимог, умов. Щоб працювати дистанційно потрібно було багато опанувати нового : оптимізувати матеріал, навчитись працювати онлайн, розробити тестові завдання, опрацювати купу методичної літератури. Але все це треба записати в плюси, бо навчання зажди на користь. Зараз вже адаптувався, то й вже, здається, що й так можна працювати теж. Але, звісно, не вистачає живого спілкування зі студентами, їхніх емоцій, їхніх жартів.
Була добра нагода проводити більше часу зі своєю сім’єю. Саме спільно з дружиною та донькою започаткували челендж «Не лажайся –прокачайся!», який залюбки підхопили молоді сім’ї. Це нас об’єднало, додало гарного настрою.
Так збіглося, що разом з друзями започаткували проект «Підглянуто в Балті». Знімаючи короткі відео про те, що найбільше цікавить чи хвилює балтян, ми намагались показати, що ми зможемо спільними зусиллями подолати всі труднощі. Так воно й було: разом забезпечували медиків засобами захисту, тих, хто потребує – харчами та багато іншого. Я теж спробував себе в ролі волонтера — це круто допомагати людям.
Тож правду кажуть, що в усьому треба шукати позитив. Всі випробування даються аби ми проявили свої найкращі якості.
Думаю, що з часом будемо згадувати цей час лише добрими думками. Бо ж ми стільки часу провели всі разом!
Колісніченко Тетяна, багатодітна мати
Для нашої чималої сім’ї карантин став справжнім випробуванням. Чоловік залишився без роботи. Я теж не маю постійного заробітку, а останніх два місяці , то й взагалі нічого. Ото ще були виплати на дітей. Але цього місяці отримали востаннє. Єдина тепер надія, що чоловік знову піде на роботу. Та й город посадили, щось та вродить, хоч і погода нинішнього року така, що все погано росте.
Великий клопіт був через уроки. У нас же п’ятеро учнів. Всі завдання скидали нам на один телефон, то можете уявити що то воно було. В хаті як у вулику. І постійно потрібно було багато готувати їсти.
Але , думаю, що з часом будемо згадувати цей час лише добрими думками. Бо ж ми стільки часу провели всі разом! Що може бути кращим в житті людини?
Ми зрозуміли наскільки цей світ є крихким, якою великою цінністю є життя людини, життя рідних й дорогих для нас людей
Віта Герасимова, мати трьох дітей, підприємець
Я мати трьох дітей, тому під час карантину більшість часу проводили за уроками: різні класи, різні предмети. Кожному треба приділити увагу, пояснити, перевірити виконання. Це було важко, але це ще більше об’єднало нашу сім’ю. Попри постійну зайнятість знаходили час аби щось цікаве почитати, передивитися пізнавальні програми тощо.
Наші дівчатка займаються спортом, неодноразово ставали переможцями престижних змагань. І навіть коротка перерва в тренуванні могла позначитись на їхньому рівні підготовки. Тож швидко зорієнтувались та зробили все належне, щоб вони могли займатись спортом.
Ми займаємося вирощуванням овочів, то весна для нас гаряча пора: треба збирати урожай ранніх овочів та висаджувати розсаду. Коли закрили ринки, ми дещо перехвилювалися, бо думали, що будуть проблеми зі збутом продукції. Але дуже швидко люди переорієнтувались й запустили онлайн ринок, завдяки чому ми навіть не встигали забезпечувати потреби покупців.
Карантин – це можливість провести більше часу з сім’єю. Період карантину запам’ятається всім, напевне, на все життя. Він поділив життя на «до» і «після». Ми зрозуміли наскільки цей світ є крихким, якою великою цінністю є життя людини, життя рідних й дорогих для нас людей. Для нас – це час для переосмислення життєвих цінностей.
