О 1:50 вночі 1 липня з'явилися перші повідомлення про ракетний обстріл курортного селища Сергіївка на півдні Одещини. Тієї страшної ночі три російські ракети Х-22, призначені для ураження авіаносців, влучили у 9-поверховий житловий будинок та базу відпочинку. Їх випустили з літаків стратегічної авіації, які летіли з Волгоградської області до Криму.
Внаслідок авіаудару 22 людини загинули, зокрема двоє дітей. А 40 людей отримали поранення. Серед них – шість дітей та вагітна жінка. Як рятували цих людей, розповіла Віра Єфремова, старша фельдшерка з Одещини. Її історію опублікувало Міністерство охорони здоров'я України у фейсбуці, передає BaltaNews.City.
Фельдшерка з Одещини про страшну ніч 1 липня
Коли пролунали вибухи в Сергіївці, мені подзвонив фельдшер із місцевої підстанції, Ігор. Сказав, що це – жах. Пожежа, дим, поранені, загиблі. Я зрозуміла, що привезуть не менше 20 людей, і треба готуватися. Потім виявилося, що їх – 40.
Я підняла з ліжка головного лікаря, кажу: "У нас є 20-30 хвилин, щоб розгорнути госпіталь – травматологію, хірургію, реанімацію, лаборантів. Підіймайте всю лікарню". Сама бігала по відділеннях, стукала, казала: "Виходьте, готуйтеся, буде багато поранених". Зібрала всіх санітарок, підготувала ноші. Ми мусили виграти час. Бо час в екстреній медицині – це не просто золото, це життя.
Від того, як старший фельдшер підготує лікарню, скоординує медиків, надасть всю важливу інформацію – залежить життя людей. Щоб лікарні були готові, хірурги проінформовані про стан пацієнтів, щоб були ноші, медикаменти, санітарки. Це спільна робота, і це багато значить.
Коли операційна відкрита, коли морально вже всі готові – то ці 10-15-20 хвилин для постраждалого, якого привозять, – золотий час. Це – хвилини, за які ти можеш врятувати людину. Це – хвилини, за які ти можеш її втратити. І ми всі відчайдушно боролися за них.
А потім почали привозити… Швидкі летіли до нас одна за одною. Виття сирен по місту, діти непритомні, море крові у кабінах. Це неможливо передати. Я бачила сльози на очах у медиків, але ми всі трималися, всі розуміли. Фельдшери одразу одягали по шість рукавичок, щоб просто знімати і знімати. Дівчата-фельдшерки навіть не помічали, що повністю просякнуті кров’ю. Я носила перев’язувальні, знеболювальні, просто підходила і питала, що потрібно.
За 46 років мого стажу це було єдине чергування, якого не зітреш із пам’яті. Я всюди була, у різних ситуаціях: і великих, і маленьких. Працювала на кардіологічній машині, коли були і ДТП, і пожежі, але таке… Коли мене питають, як воно було, я кажу: "Війна і нас зачепила…".
Люди, яких вбили росіяни у Сергіївці
Від ракетного удару по Сергіївці загинув 42-річний футбольний тренер та президент дитячо-юнацької футбольного клубу "Атлетік" Олександр Шишков. Він жив на базі відпочинку "Годжі", готував місцевих дітей до футбольного турніру в Білгород-Дністровському, який мав відбутися 2-3 липня.
На базі відпочинку також загинула мати з 11-річним сином, Надія та Дмитро Рудницькі. Родина приїхала з Білгород-Дністровського до Сергіївки, бо жінка разом з чоловіком влаштувалися тут на роботу.
У будинку по вулиці Чорноморській обірвалося життя 68-річного Володимира Чолака, вчителя фізичної культури Сергіївського опорного закладу загальної середньої освіти "Сергіївський ліцей". Разом з ним загинули дружина та син.
Тієї ночі загинув Роман Миколайчук, співробітник Коцюбинської селищної ради Київської області. Він перебував на базі відпочинку "Годжі". Без батька залишилися троє дітей.
Серед жертв трагедії також Ольга та Марія Ільяшевич, мати та донька. Вони жили в будинку на вулиці Чорноморській. Мати - пенсіонерка, колишня суддя, донька - суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області.
Нагадаємо, вночі 1 липня в Сергіївці одна ракета поцілила в 9-поверховий житловий будинок. Вона вразила цокольний поверх та вбила всіх мешканців під'їзду з першого до четвертого поверху. Серед 106 квартир у будинку було зруйновано 105. Пожежа з житлового будинку перекинулася на вбудований магазин.
Друга ракета вразила базу відпочинку. На базі відпочинку пожежа не розпочалася.
