Військові дії на півдні України загрожують міжнародній екосистемі на узбережжі Чорного та Азовського морів. Які наслідки може мати повномасштабне російське вторгнення для одного з найбільших об’єктів природно-заповідного фонду Одещини – Національного природного парка «Тузлівські лимани» – в інтерв’ю порталу «Зелений лист» розповів одеський учений, доктор біологічних наук, керівник наукового відділу Національного природного парку «Тузлівські лимани» Іван Русєв.
Від початку війни Русєв веде у фейсбуці щоденник життя природного парку «Тузлівські лимани», в якому розповідає про вплив війни на флору та фауну парку.
Від початку війни на парк випустили 200 бомб
«Азово-чорноморське узбережжя України, де розташований наш парк, постійно обстрілюють з боку моря, – розповідає Іван Русєв. – На територію «Тузлівських лиманів» вже у перші дні вторгнення було випущено близько 200 бомб у різних місцях. Вони завдали чималих збитків: пожежі, вирви в землі, величезна шумова атака на біорізноманіття. Зараз частина снарядів, що не розірвалися, лежить на дні лиману Бурнас, їх доведеться розміновувати. У майбутньому це створить величезну проблему».
Масова загибель дельфінів
Величезна загроза, на думку Русєва, походить від використання російськими військовими низькочастотних хвиль гідролокаторів на кораблях та підводних човнах. За 100 днів війни, за оцінками екологів, загинуло щонайменше декілька тисяч дельфінів.
Дельфіни не витримують цього звуку, масово вмирають. Не витримують вони й розривів бомб та мін. Зовні знайдені на узбережжі особини цілі. Отже, вбили їх не браконьєри, які, щоб витягти їх із сіток, змушені обрізати дельфінам плавники.
Птахи не витримують вибухів
Вибухи бомб і ракет створюють величезну перешкоду для птахів, які мігрують і зупиняються в Нацпарку, щоб погодуватися та відпочити. Багато видів куликів, які раніше зупинялися в Нацпарку на міграцію, зараз облітають «Тузловські лимани». Для них це небезпечно. Це і кулик сорока, і ходуличники, і шилодзьобки (чоботарі).
Зараз за українськими законами сезон тиші. У цей час, як правило, немає жодної антропогенної активності. Але війна – це величезна антропогенна активність, вона створює проблеми і для птахів, що гніздяться. Вони лякаються шумових атак, вибухів і відлітають до інших місць. А ті пташенята, що все-таки встигли вилупитися, гинуть через те, що батьки не можуть їх годувати. Звичайно, це величезний збиток біорізноманіттю.
Нема прорви між лиманами та морем, нема корму для риби та птахів
«Через війну працівники парку не можуть відкрити жодну прорву для водообміну Чорного моря з лиманами, – нарікає Іван Русєв. – На піщаному пересипу зараз немає жодної протоки, через яку гідробіонти могли б мігрувати з Чорного моря в Тузлівські лимани. Тож мільйони рибок зібралися біля берега, щоб перетнути бар’єр і опинитися в блаженних місцях лиманних екосистем. Споконвічно великі зграї цієї риби з весняним потеплінням заходили з Чорного моря в Тузлівські лимани. Від початку війни 2022 року така можливість повністю на 100% зникла».
Зараз мільйони тварин, які не можуть заходити вільно і розмножуватися в лиманах, мандрують вздовж узбережжя Чорного моря. Мандрують з ними і маленькі кефалини, які також споконвічно заходили в лимани з моря для нагулу. У прибережній зоні моря немає харчових ресурсів, немає відповідної температури води і немає можливості розмножуватися. Відсутність зараз сотень тонн атерини в лиманах – це зниження чисельності рибоїдних птахів, таких як пелікани, чаплі, крячки, мартини та інші, які завжди харчувались рибою такого виду.
Атерина живе 4-5 років, дозріває вже на другому році й відправляється на нерест в лимани. Починаючи з кінця весни і протягом усього літа самки відкладають в товщу води 500-600 ікринок, з яких через 9-12 днів з’являються личинки розміром близько 5 мм. Як і дорослі особини, молодь харчується планктоном, дрібними рачками та іншими безхребетними. Неможливість атерині відродитися – це різке зниження запасів важливого рибного ресурсу на майбутнє, це падіння чисельності рідкісних видів птахів.
Маленька рибка атерина годує бичків, камбал і безліч птахів, починаючи від пеліканів і закінчуючи всілякими чаплями. Зокрема, малі білі чаплі, які харчуються здебільшого атериною, цього року не можуть загніздитися нормально. Відсутність риби змушує їх далеко літати за кормом, і їх просто втрачаємо. Я нещодавно був у колонії чапель, бачив лише кілька особин.
Прикраса нашого парку – рожеві та кучеряві пелікани – до війни зустрічалися у кількості 1000-1500 особин. Наразі залишилися одиниці. Так, війна призводить і до зниження загальної кількості птахів, і до зменшення видової різноманітності.
Нам своє робити
Як еколога та біолога, Русєва хвилює втрата українськими об’єктами природно-заповідного фонду внаслідок війни біорізноманіття. Він розуміє, яку ціну заплатить природа Одещини та всієї України за військову катастрофу, тому звертається до влади Одещини зі своєю давньою пропозицією – збільшення територій природно-заповідного фонду.
«Від початку війни ми втратили кілька великих об’єктів природно-заповідного фонду, вони перейшли до рук рашистів. Це Азово-Сиваський національний природний парк, Національний природний парк «Олешківські піски», Національний Природний Парк «Меотида», – перераховує науковець окуповані заповідники. – Наша держава взяла на себе зобов’язання збільшити частку своїх заповідних територій до 15% торік та до 20% у найближчі роки. Але через те, що ми втрачаємо свої території ПЗФ, необхідно нарощувати площі на вільній частині України. Понад два роки я звертаюся до Одеської обласної адміністрації з пропозицією щодо розширення заповідних територій у приморській частині тарутинського степу, щодо збільшення заповідних територій у придунайській Бессарабії. Час ухвалити такі рішення настав».
